истування, розпорядження чи придбання всупереч встановлених правил предметів, вилучених з обороту або обмежених в обороті.
   Пленум Верховного суду УРСР у постанові №3 від 28 квітня 1978 р. звертав увагу судів на необхідність при застосуванні ст.49 ЦК України зазначати у рішенні, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
   Укладання угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є порушення її спеціальної правоздатності.
   128
  
  
  
   Такі угоди в літературі називаються позастатутними і не охороняються законом. ЦК України (ст.50) вважає недійсною угоду, укладену юридичною особою всупереч встановленим цілям її діяльності. При цьому судова практика виходить з того, що позастатутна угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини її учасників. Наслідки недійсності по-застатутної угоди різні. Якщо її укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, до сторони, яка діяла навмисно, застосовуються суворі санкції, передбачені ст.49 ЦК України. При відсутності умислу застосовуються загальні наслідки недійсності угод, передбачені ст.48 ЦК України. Зазначені наслідки визнання угоди недійсною застосовуються і у разі, коли стороною в угоді є громадянин.
   §7. Єдність (відповідність) волі й волевиявлення
   Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вираз — волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення є характерною для угоди, оскільки невідповідність внутрішньої волі і волевиявлення означає, що справжня воля, справжнє бажання укласти угоду відсутні. Така угода не може охоронятися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>