год недійсними» (п.16)/ /Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах—К; 1993--С. 254.
   127
  
  
   з цим законодавець передбачає різні правові наслідки недійсності протизаконної угоди залежно від наявності чи відсутності вини (умислу) сторін і від того, ким і в якій мірі виконано угоду:
   А. При наявності умислу сторін угода не виконана. Вона визнається недійсною без застосування цивільно-правових санкцій.
   Б. При наявності умислу сторін угода виконана однією стороною. З другої сторони стягується на користь держави все одержане нею і все, що вона зобов'язана виконати на користь першої сторони.
   В. При наявності умислу однієї із сторін все одержане нею за угодою повертається другій стороні, а одержане останньою або те, що вона повинна виконати на користь свого контра-гента, стягується на користь держави. Інакше кажучи, сторона, яка діяла ненавмисно, поновлюється у попередньому стані. А до сторони, яка діяла навмисно, застосовується така санкція, як вилучення майна на користь держави.
   У судово-арбітражній практиці виникло питання про те, як бути у випадках, коли угода, укладена з порушенням форми, передбаченої законом, одночасно суперечить інтересам дер-жави і суспільства («складна недійсність»). З цього приводу в юридичній літературі висловлено слушну думку, що при умислі обох сторін все одержане ними за угодою підлягає стягненню у доход держави.
   Майнові санкції, передбачені ст.49 ЦК України, завжди застосовуються до угод за участю організацій і громадян.
   Судова практика поширює ст.49 ЦК України, зокрема, на угоди, спрямовані на використання колективної або державної власності з корисливою метою або використання майна, що перебуває в їхній власності чи користуванні на шкоду інтересам суспільства, на відчуження землі або незаконне нею користування,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>