часників угоди суперечить вимогам відповідних нормативних актів. Обидві угоди є недійсними, але правові наслідки їхньої недійсності — різні. У першому випадку вчинення угоди призводить до порушення прав окремих осіб (одного з подружжя). Така угода за ст.48 ЦК України визнається недійсною, а сторони поновлюються у попередньому стані. У другому випадку вчинення угоди зв'язане з порушенням інтересів суспільства в цілому. Законодавець враховує можливість укладення таких угод, виділяє їх в окрему групу протизаконних угод і передбачає особливі наслідки їхньої недійсності (ст.49 ЦК України). Для них є характерними такі ознаки:
   А. Вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. Зрозуміло, що недотримання правової норми при укладенні угоди ще не означає порушення інтересів держави і суспільства. Уданому випадку йдеться про недотримання нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи нашої держави і суспільства.
   Б. Така угода характеризується суб'єктивним наміром сторін порушити закон. Вона укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для недійсності цих угод необхідно встановити вину сторін (або принаймні однієї) у формі умислу.
   У випадку виконання угоди сторонами на прибуток держави стягується все одержане ними за угодою, тобто має місце безоплатне примусове (проти волі учасників) вилучення майна у власність держави.
   Можливі ситуації, коли при наявності умислу сторін угода не виконана або виконана однією стороною чи при умислі однієї із сторін виконана повністю або частково. В усіх зазначених випадках було б несправедливим застосування вилучення майна у власність держави у повному обсязі. У зв'язку
   'Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику в справах про

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>