аконодавець враховує і об'єктивний фактор укладання угоди з недієздатним, і суб'єктивний фактор — вину дієздатної сторони у формі умислу або необережності: вона знала або повинна була знати про недієздатність другої сторони.
   Угоди, укладені частково і обмежено дієздатними особами, можуть бути визнані недійсними за позовом їх батьків, усиновителів, піклувальників. У випадку визнання угоди недійсною наступають такі самі правові наслідки, що і при недійсності угоди, укладеної з неповнолітнім до 15 років (ст.ст. 53,54 ЦК України).
   Правила ст.ст.51,53,54 ЦК України про недійсність угод не поширюються на угоди, які укладаються неповнолітніми (до 15 і від 15 до 18 років) відповідно до норм ст.ст. 13, 14 ЦК України, а також на дрібні побутові угоди (купівля хліба та інших продуктів у магазині), що укладаються особами, визнаними обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.
   Іноді бувають випадки, коли цілком дієздатна особа перебуває, наприклад, у стані сильного душевного хвилювання, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій. Законодавець, враховуючи подібні життєві ситуації і охороняючи
   125
  
   майнові інтереси цих осіб, встановив правило, за яким угода, укладена громадянином (хоч і дієздатним), який у момент її укладання перебував у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
   Для визначення наявності такого стану на момент укладання угоди суд повинен призначити судово-психіатричну експертизу.
   Вимоги про визнання угоди недійсною розглядаються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Із змісту вказаної норми, яка спрямована на захист інтересів осіб, позбавлених можливості з тих чи інших причин розуміти

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>