зустрічні волевиявлення двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двосторонньою угодою купівлі-продажу або договором купівлі-продажу.
   Для виникнення багатостороньої угоди необхідне волевиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути як зустрічними (наприклад, при трьох-, чотирьохсторонньому обміні жилих приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної господарської мети).
   Залежно від способу укладання угоди поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуагьні угоди (соnsensus — згода) вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах (ст. 153 ЦК України). Більшість угод є консенсуальними. Для укладання реальної угоди (гез — річ), поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних Дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування (ст.ст.243,358,374 ЦК України).
   Дія, яка повинна бути вчинена на підставі угоди, має свою мету (саusа). Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягнути сторони в угоді шляхом вчинення дій.
   За особливостями мети угоди поділяються на платні і безплатні, каузальні і абстрактні. У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні угоди, за певними виключенями, є платними. У безплатній угоді одна сторона зобов'язана вчинити дії, а інша

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>