У першому прикладі громадянин допомагає розшукати володільцю загублений портфель, а в іншому — особа виконує свій обов'язок по охороні державної власності. Інша справа, що вчинення подібних благородних, альтруїстичних дій у силу закону (незалежно від волі носіїв цих дій) викликає певні юридичні наслідки (ст.ст.138, 467, 468 ЦК України). У наведених прикладах йдеться про юридичні вчинки.
   В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вираз волі називається волевиявленням. Це — суть угоди. Без волевиявлення угоди немає. Іноді для укладання угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладання угод позики необхідні не тільки взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками.
   Закон (ст.42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього виразу волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеть-
   117
  
  
  
   ся про конклюдентні дії (соnсludеге — укладати, робити висновок), тобто дії, в яких втілюється воля особи укласти угоду. Торгова автоматика робить конклюдентні дії єдино можливою формою волевиявлення укласти угоду: громадянин опускає в автомат монету або жетон (вчиняє дію) і одержує необхідну річ.
   Мовчання визначається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. ЦК України (ст.260) виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця.
   Отже, угоди — це вольові правомірні дії громадян і організацій,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>