сновного призначення. Виходячи з цього, неподільні речі не можуть бути об'єктом правовідносин, в яких йдеться про розділ майна у натурі. У такому разі неподільна річ продається, а поділу підлягають одержані від продажу гроші або неподільна річ залишається одній особі, яка зобов'язується надати іншій грошову компенсацію (ст. 115 ЦК України).
   Інколи в принципі подільна річ належить до неподільної. Наприклад, невеликий житловий будинок, який не може бути поділений між кількома спадкоємцями для проживання в ньому. Статусу неподільних набувають речі, об'єднані ознакою загального призначення, наприклад столовий сервіз, колекція поштових марок, меблевий гарнітур, спеціальна бібліотека. Хоча за домовленістю такі комплексні речі можуть стати і подільними.
   Речі головні і приналежності. Нерідко подільні речі знаходяться у такому господарсько-цільовому зв'язку, що одна з них стає головною, а інша — її приналежністю (наприклад, скрипка і футляр, трактор і набір інструментів до нього тощо). Приналежністю є річ, покликана служити головній речі і зв'язана спільним господарським призначенням. Тобто приналежність фізично не зв'язана з головною річчю, не є її частиною і може бути предметом самостійної угоди. Приналежність, зазначається у ст. 132 ЦК України, наслідує долю головної речі, якщо у договорі або законі не встановлено інше. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, якими визначається комплектність продукції, що поставляється (ст.251 ЦК України).
   Приналежність головної речі не слід змішувати з поняттям складової частини речі (наприклад, телевізор і динамік, піаніно і клавіші). Складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного зне-
   111
  
  
  
   цінення самої речі. При переході права на річ складові

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>