іальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті, немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Вони індивідуалізують особу, втілюють її морально-політичну оцінку з боку суспільства. Зазначені особисті права поділяються на групи:
   а) особисті права, пов'язані з майновими, наприклад, особисті права авторів творів в галузі науки, літератури і мистецтва, наукових відкриттів, винаходів, раціоналізаторських про-позицій;
   б) особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто не пов'язані з ними, наприклад, право на ім'я, честь, гідність, на листи, щоденники, записки.
   Діюче цивільне законодавство (ст.1 ЦК України) регулює обидві названі групи немайнових відносин. При цьому особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими, підлягають цивільно-правовій регламентації, оскільки інше не передбачено законодавчими актами або не випливає із суті особистого немайнового відношення.
   Однак питання про те, що діюче цивільне законодавство регулює особисті немайнові відносини, не зв'язані з майновими, по-різному вирішується в юридичній літературі. Так, висловлювалася думка, що такі відносини лише охороняються цивільним правом від можливих порушень, а оскільки предмет будь-якої галузі права визначається колом відносин, які регулюються (а не охороняються) нею, то особисті відносини, не зв'язані з майновими, є предметом не цивільного, а інших галузей права. В даному випадку ми солідарні з тими юристами, які підтримують позицію
   6
  
  
   законодавця. Відомо, що залежно від того, в результаті яких дій (правомірних чи неправомірних) виникають цивільно-правові відносини, вони поділяються на регулятивні й охоронювальні. Відносини, що виникають в зв'язку з порушенням права на ім'я, честь, гідність, є охоронювальними.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>