як учені викладачі КиєвоМогилянської академії озаглавлювали латиною свої навчальні посібники з поетики. Наприклад:
  М. Довгалевський. «Сад поетичний, вирощений задля збирання квітів і плодів віршованого і прозового слова в Київській МогиляноЗборовській академії для більшої користі^країнському садівникові і його православній батьківщині біля Йорданського і Марійського морів у 1736 році»;
  П. Конючкевич. «Правила правилам душ Аполлона, тобто структура поезії, піднесена на найвищі вершини Парнасу і передана для використання благородній руській молоді в рідних Афінах КиєвоМогиляноЗборовських з року 1739 у рік 1740»;
  невідомих нам авторів: «Парнас, або ж кифара поетичних правил Аполлона для нас у КиєвоМогилянській колегії викладена й перекладена ...1719—1720рр.»;
  «Аполлон музи руської Паллади, або правила поезії, викладені року... 1722».
  Будучи все ще гомілетикою (церковною), вітчизняна риторика все більше збагачувалася соціальними мотивами і мусила шукати простіші, доступніші форми вираження змісту проповідей. Найвидатнішими проповідниками і риторамипедагогами цього періоду були Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський.
  Інокентій Гізель — архімандрит КиєвоПечерської лаври, історик, ректор колегії, автор оригінального публіцистичнопроповідницького підручника для духовенства «Мир з Богом чоловіку» (1669 р.). Праця сповнена алегоріями, які, розкриваючи церковну мораль, виражали ідеї гуманізму. Соціальне зло (несправедливий суд, знущання над беззахисними) — це гріх.
  Інокентія Гізеля називають українським Арістотелем, він відзначився у багатьох галузях знань.
  Інший відомий проповідник ректор КиєвоМогилянської колегії Лазар Баранович написав книгу «Меч духовний є глагол Божий» (1666 р.), у якій 55 слівпроповідей, написаних за правилами шкільної гомілетики,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>