ність і незалежність нашого народу.
  Мусимо згромадитись коло цієї мети всі, скільки нас е свідомих і відданих інтересам нашої батьківщини. Збиратися в тісну й компактну фалянгу, відклавши всі партійні й групові різниці, всі міркування про партійні вигоди й інтереси. Все мусить бути підпорядковане вимогам моменту — перед ними мусить відступити все інше. Вони такі великі, що кожна сила, кожна одиниця тепер на рахунку. Всяке ухилення від роботи, від відповідальности, від сповнення того обов'язку, який накладається моментом, — дезертирством, негідним громадянина. Всяка самочинність, ухилення від громадської чи національної дисципліни є недопустимим злочином.
  Помилки нам потомство пробачить. Становище занадто трудне, а досвід і підготування наше мале. Це наша вина, коли ми чогось не зуміємо. Але відчути вагу моменту, потребу координації й організації, підпорядкування всіх своїх сил вимогам цієї хвилини — це наш обов'язок, і ухилення від нього не пробачить нам потомство. Це та вина, яка не може бути пробачена.
  Симон Петлюра
  Вдень свята Української державности* (22 січня 1926 року)
  В день свята української державности встають передо мною постаті
  лицарів і мучеників великої ідеї.
  Тих, що життям своїм заплатили за свою віру в неї.
  Тих, що найдорожчим скарбом засвідчили відданість батьківщині.
  Тих, що власним чином крови і праці, гарячого патріотизму і виконання
  обов'язку, умінням — для одних слухатись і для других наказувати, а
  обом і разом коритись вищим наказам нації, через її вождя переказаним, розпочали нову добу в історії України.
  Тих, що створили спільним чином свого життя найкращу легенду нації — легенду оружної боротьби її за своє право жити вільною і державне незалежною.
  Тих, хто заслужив право на те, щоб стати незабутнім в історії України, хто зв'язав її величне минуле з світлим

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>