і нарекла її Великою, а Стару РусьУкраїну з назвою Русі Малої — прихилила донизу, в занепад привела її найстарішу руську мову.
  Оцюто стару, занедбану мову наш славний Кобзар оздобив своїми високонатхненними творами, вивів її на просторий шлях всесвітнього поступу, проклав нею широку стежку до народного відродження і сполучив давню славу свого краю з новою — сучасною.
  Він, як сам пророкував, «возвеличив малих отих рабів німих і на сторожі коло їх поставив слово». І те його слово, як голос справжнього життя, буде жити і ширитися, доки й світусонця! Ніякі заборони йому не зашкодять, як не зашкодили й не зашкодять всякі лихі вчинки його невмирущій славі.
  Уклонімося ж низьким поклоном перед його величною постаттю і в день його столітнього народження, коли нам заборонено цей день урочисто святкувати, пом'янімо його в своїм серці, як він сам сього бажав, «незлим тихим словом»!
  (Березень 1914р.)
  Промова на могилі І. Котляревського
  Останній публічний виступ Панаса Мирного
  Славетний батьку відродження української мови!
  У великий день святкування 150літніх роковин Твого народження прийшов я на Твою могилу не хвалу Тобі складати: Твої невмирущі твори найбільш всього уславили Тебе на всю широку Україну, котру Ти за свого життя так щиро кохав і задля її занедбаної мови такого багато зробив, що величезний майстер нашого слова — наш пророчий Кобзар — мусив голосно вигукнути:
  Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди;
  Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!
  Що більше сього мушу я сказати?.. Хай інші, більше дотепні від мене, розкажуть людям про Твої діла невмирущі. А я прийшов скласти на Твою домовину свої гіркі жалі та пекучі сльози, що Тебе тут немає і нікому повідати про те сучасне лихо, що доводиться переживати нашій неньці
  Україні.
  (Вересень 1919р.)
  Богдан Лепкий Прийди до нас!
  Озовітеся,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>