море сльоз і крові...
  Потім «апель» — звернення до ляхів:
  Подай же руку козакові І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим Возобновим наш тихий рай.
  Таке композиційне членування змісту поезії «Ляхам» нагадує Франкові тріаду Гегеля: теза, антитеза, синтез: теза — первісний згідний і свобідний стан ляхів з козаками, антитеза — закаламучення сього стану ксьондзами і синтез — поворот до первісного стану згоди вже в ім 'я вищої ідеї, в ім'я Христове.
  Далі І. Франко шукає, де взявся мотив вини ксьондзів — він був уже в «Гайдамаках», і кривава українськопольська історія не є ідилією Шевченка. Вперше ідея її з'явилася у вірші «Не знаю, як тепер ляхи живуть з своїми вольними братами», написаному в засланні, де були й поляки.
  З контексту і таких послань І. Франко робить висновок: Уявляючи собі контекст сього вірша, ми мусимо міркувати так: під впливом свіжих розмов з поляками або якогось свіжого добродійства з їх боку Шевченко доходить до думки, що всетаки ті ляхи — добрі люди і жити з ними на волі — •мо1пі 2 ^оіпуті, го'мпі 2 горнуті1 — було б дуже гарно.
  І. Франко знову шукає, звідки взяв Шевченко погляд на первісну козацькопольську ідилію. І сам відповідає на це питання; Се ж був основний погляд славного Богдана Залеського, основний погляд його «Золотої думи», погляд, вироблений не на основі історії, навіть не на основі живої традиції, а на основі філософії Руссо про всесвітню ідилію, якою починалася історія людського роду, про повне щастя чоловіка в стані природнім і про дисгармонію, яку в те щастя внесла пізніша цивілізація.
  Знайшовши відповідь на попереднє питання, І. Франко ставить наступне: ...наскільки ж та ідилія має під собою дійсний, фактичний грунт? І відповідає: Ану, стільки ж, як і погляд Руссо про первісну ідилію людського роду в стані природи, т. є. — ніякогісінького.
  Далі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>