|
ого!
Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається.
Не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого.
Не радіє з неправди, але тішиться правдою.
Усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!
Особливою формою інтеракції (контакту) людини з сакральною сферою є молитва. Її природу і сутність впливу на людину пізнати дуже важко і чи можливо взагалі, хіба окремі суто мовні аспекти. Молитви можна поділити на різні типи і види як за сакральним призначенням, так і за вербальними формами. В моліннях до Бога є розмова з Богом як вищою силою і як з рівним, є конфесійне розуміння віри, є релігійні очікування (надія на краще) і є любов (ласка, милість) до Бога. Все це зосереджено не тільки у словах, а розлито в усьому тексті: конструкціях, побудовах речень, образних засобах, тонуванні й інтонації.
Молитва за походженням є жанром усної форми конфесійного
стилю, але з часом виформувалися настільки досконалі зразки молитов, що їх з навчальною метою почали записувати, а потім творити за зразками писемні молитви. Згодом виформувався літературний жанр молитви, який вивчається літературознавством.
Як окремий жанр молитви мають такі загальні риси: стандартна композиція, стисло окреслений ілокуційний потенціал і традиційні стилістичні засоби. Орієнтовна схема композиції така: звертання до Бога (анаклеза), згадка його великих і благих діянь, щоб було зрозуміло, чому звертаються до нього саме з цим проханням (анамнеза), формула впровадження прохання (просьба), формула завіряння улюбленості Бога (конклюзія) і кінець: «Амінь» (акламація).
Молитви є усталені, традиційні, або канонічні, серед них літургійні та індивідуальні.
Усталені молитви мають кілька структурних моделей. Основні частини
|