ія) узгоджувалися кожна окремо з темою і всі послідовно одна з одною. Щоб те, що пропонувалося в ексордіумі, виконувалося в нарації і нагадувалося та підсумовувалося в конклюзії і казнодій від речі не відступав. «Бо коли би обіцяв будівничий якому королеві, цареві, монарху виставити коштовний палац, а потім би виставив браму або інший будинок, розгнівав би ся той монарх на будівничого і мав би його за простака». Так і казнодію, який обіцяв показати річ у казанні, а не зробив цього мило, «жодної мудрості йому не припишуть». Як зразки І. Галятовський пропонує свої казання, аналізуючи їх.
  Докладні поради дає І. Галятовський, відповідаючи на питання, де «взяти матерію, з котрої би казання могли учинити». З його порад випливає, що треба вчитися і готуватися до казань усе життя.
  Зокрема слід:
  • читати Біблію, житія святих, великих проповідників Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Афанасія Феодорита, Іоанна Дамаскіна та інших церковних учителів, які тлумачать Святе Письмо;
  • читати історії і хроніки про різні держави і краї, що в них відбувалося і що нині діється;
  • читати книги «о звірях, птахах, гадах, рибах, деревах, зелах, каменях і розмаїтих водах, котрі в морі, в ріках...»;
  • «уважати їх натуру, властноти [властивості] і скутки [користь] і
  те собі нотовати і апліковати до своєї речі, котрую повідати хочеш».
  Здобуваючи такі знання, «читай казання розмаїтих казнодіїв теперішнього віку і їх наслідуй», тобто вчись на зразках.
  Є кілька пораді щодо виголошення казань. Основна з них застерігає, щоб казнодій «людей не привів мовою своєю до десперації, до розпачу». Оповідаючи про гріхи, про зло, яке чинять люди, «можеш їх... засмутити і устрашити.., але потім потіш їх і учини їм надію на збавлення», якщо покаються і перестануть робити зло.
  Закінчується праця також порадою:

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>