их речень сформулюєте висновки.
  — На початку розмови домовтеся про метамову (терміни, дефініції, поняття, категорії, класифікації, джерела тощо).
  — Не намагайтеся все заперечувати. Використайте прийом умовного схвалення, при якому можна погодитися з певними положеннями опонента. Станьте ніби на його позицію, але потім заперечте йому у найсуттєвішому. Так ви пом'якшите йому біль за втраченою позицією.
  — Уникайте суперечок про те, чого добре не знаєте. Вчіться вчасно переводити розмову в інше русло. Майте для цього якісь заготовки, свіжі новини, події, факти, сенсації, приказки, дотепи тощо. Але не смійтеся зі своїх жартів, хай інші з них сміються.
  — Будьте завжди готовими не тільки до кроку вперед, але й до кроку назад, не соромтеся вибачитися, перепросити. Заспокойте себе тим, що, добре підготувавшись, ви іншим разом надолужите втрачене.
  — Якщо дискусія чи полеміка публічна, не забувайте про аудиторію, залучайте її до паритету (колеги знають.., слухачі підтвердять.., студенти пам 'ятають...), але дуже шанобливо і не висловлюйте негативних оцінок.
  — Намагайтеся основні положення, поняття, дефініції, ознаки повторити, підкреслити у різних контекстах кілька разів з тим, щоб ваша позиція запам'яталася і закріпилася.
  — Пам'ятайте, що, як і в монологічній промові, головним у діалогічному спілкуванні (і суперечці) є тези й аргументи. Для діалогу вони мають бути дуже короткими, точними і «ударними». Тези формулюються за принципом актуального членування речення:
  тема (дане) — рема (нове).
  — Аргументація має будуватися на причиновонаслідкових зв'язках і законах формальної логіки: це є так томуто...; якщо це є таким, то...
  — Найкращими аргументами у суперечці є доказові положення, точні факти і цифри, конкретні явища, події.
  — Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійнішим і тихішим

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>