приємною звісткою;
  — велике емоційне хвилювання перешкоджає нам гарно висловити свою радість, достойно привітати гостей;
  — ми самі себе поздоровляємо з такою радістю, тому що душею завжди супроводжуємо цих людей, а душа більшає там, де любить, а тому ми ніби повернулися самі до себе.
  Джерелами винайдення похвали є:
  — наше прагнення й очікування радості;
  — заслуги гостя, його чесноти, достоїнства;
  — любов до гостя, замилування, захоплення;
  — ми віддаємо гостеві наші думки, серця, шану;
  — найкращі побажання гостеві.
  Все слід оздобити епітетами, порівняннями, метафорами, стилістичними фігурами.
  Прощальна промова
  Залежить від ситуації: з якої причини прощання і як надовго. Рекомендується:
  — висловити біль з приводу неминучої розлуки;
  — сумнів, чи треба розлучатися, припущення, що можна відкласти розлуку;
  — чи принесе від'їзд користь;
  — розлука — це втрата половини себе;
  — розлука — це втрата почуттів, коштів, узагалі всього милого і доброго;
  — прохання не забувати;
  — завіряння, що не забудеш і сам; розлучаємося тілом, а душею залишаємося разом;
  — висловити надію, що буде повернення всьому, що знову буде зустріч.
  Усі риторичні рекомендації — це словесні аргументи на користь спілкування, які сприяють гармонійним стосункам між мовцями і слухачами.
  Похоронна промова
  Цей вид промови випадає з низки названих вище похвальних промов, вона однобічна (адресат ніколи не зреагує і не відгукнеться). Ця промова позбавлена як лестощів, так і страху відповіді. Все вже в минулому, хай хоч і найкраще. Недоліків уже немає, бо їх не можна ні змінити, ні виправити. Не вони суть життя. А чесноти, достоїнства, гідність зможуть наслідувати інші. Тому «про померлих або добре, або нічого».
  Феофан Прокопович радить у такій промові ширшим робити вступ: невимовний жаль, несказанний біль, якого зазнали

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>