|
о часу і щоб наступав завжди щасливий...»'.
Промова до дня народження (іменин) може мати прославлення | святих покровителів народженого (іменинника), його ідейних та
І моральних ідеалів і наставників.
Мова таких промов насичена урочистою образною лексикою, фразеологією, вдалими афоризмами, яскравими тропами (епітетаI ми, метафорами, порівняннями), стилістичними фігурами. І Промову при складанні подяки називають євхаристичною. Цей і термін походить з гомілетики (церковного красномовства), де про| мовуподяку Всевишньому називають євхаристією. ! Подячні промови виголошуються при одержанні дипломів, нагород, відзнак, подарунків, звань, посад, допомоги тощо. У такій промові, за Феофаном Прокоповичем, бажано:
— сказати про свою вдячність;
— скромно зазначити, що не бачиш великих заслуг за собою, вартих такої високої відзнаки;
— висловити сумнів, чи зумієш висловити свою вдячність;
— ти сам хотів вислужитися перед добродієм, але тебе випередила його ласка;
— ласка виявляється у наданні почестей, посад, звань; любов — у доброчинності і промовах; щедрість — у матеріальній допомозі;
— кому і за що, за яких обставин і умов відбулася ця доброчинність і яка за неї дяка;
— на завершення годиться виразити почуття вдячності словами (тобто подякувати) або пообіцяти зберігати почуття вдячності (тобто бути вдячним) і пообіцяти віддячити, тобто заявити про свій обов'язок відплатити добром за добро, честю за честь;
— просити добродія, щоб і надалі не обходив своєю ласкою, і пообіцяти свою відданість у майбутньому, щоб добродій не пошкодував за свою ласку.
Вітальна гостьова промова
Така промова має виявити нашу радість і душевну прихильність до гостей. Феофан Прокопович радить так будувати ці промови:
— прибув той, кого чекали з великим бажанням;
— чутка не обманула, а принесла правду, втішила
|