1) природа людини (тіло, душа, чесноти, пам'ять, знання тощо); 2) доля особи — рід, слава предків, друзі, почесті; 3) навчання — рівень знань: де, коли, в кого вчилася людина, кого перевершила у знаннях; 4) вчинки і діяння (розумні, мудрі, сміливі); 5) обставини, як вони сприяли величі людини.
  У похвалах речам оратор описує красу і пояснює користь від них. Такі промови, як правило, мали тренувальний характер. Це могли бути похвали містам, краям, річкам, установам.
  Промови з певної нагоди
  Промови на пам'ятні дати: родини, хрестини, присвяти, привітання з успіхами і відзнаками, вступні і випускні промови, ювілейні. Всі вони мають вітальний і величальний характер, але кожний з видів таких промов відзначається своєрідністю мовного етикету, аргументації і композиції.
  Наприклад, на думку Феофана Прокоповича, вітальна промова
  до дня народження може містити такі компоненти:
  : — щастя батьків з такої події;
  — сім'я і держава чекають добра і щастя від народженого;
  — у гарних батьків народжуються гарні продовжувачі роду;
  — високоморальні, мудрі, благородні, справедливі, доброчинні батьки;
  — діти відтворять і побільшать чесноти батьків;
  — успадкують красу і фізичну та моральну силу;
  — пора року, місце, час, супутні події додають позитивних аргументів народженому;
  — висловлення своїх побажань і думок з цього приводу;
  — на завершення піднестися думкою до Бога, щоб він нагородив народженого своєю ласкою й оберегами.
  Говорити треба енергійно, стрімко (не відхилятися від основної І ідеї), приємно, з радістю, з внутрішнім піднесенням, пафосом. | Наприклад: «Щасливим і для всіх радісним повинен бути день, який | дав світові на благо держави славного, статечного, розумного | мужа... Отже, радію, неначе б це був мій власний день народжен| ня, і бажаю, щоб він повторювався протягом якнайдовшого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>