н подбати про:
  — освіченість і глибокі знання свого фаху та дотичних до нього;
  — риторичний ідеал, який би хотів наслідувати;
  — пошук промовців, чиє мовлення відповідає його смаку, в кого він хотів би вчитися, знайти свій мовний авторитет;
  — власний ораторський стиль;
  — вміння вести розгорнений монолог (лекцію) з фахової проблематики;
  — вміння вести конструктивну бесіду;
  — володіння полемічним красномовством, культурою діалогу і полілогу у дискусіях і диспутах;
  — моральноетичний облік освіченої і вихованої людини;
  — вміння користуватися скарбницею античної і національної риторики, ораторським досвідом попередників і сучасників (використовувати взірці промов і текстів, прийоми риторичної техніки, стилістичні засоби національної мови).
  ВИДИ КРАСНОМОВСТВА
  Основні роди, види і жанри красномовства
  Основоположник античної риторичної науки Арістотель виділяв три основні роди (типи) промов: судові, дорадчі та похвальні (епідейктичні). Це означало, що на той час риторична практика вже нагромадила достатній досвід для диференціації і класифікації промов та систематизації засобів досягнення заданого ефекту від них. Учення про три роди промов у риториці Цицерона дещо відрізняється від Арістотелевого вчення, який вчення про три роди промов розвинув у три види риторики.
  У Цицерона вчення про три роди промов — це ті самі судові, дорадчі та похвальні промови, визначені раніше Арістотелем, і водночас це ще й три роди промов, виділені не за сферою і метою (осудження, користь, хвала), а за якістю промов, мовним матеріалом, тобто за тією основою, на якій пізніше сформувалося вчення про три експресивні стилі: високий, низький і середній (помірний). Цицерон починає розмову про це так: «Промова буває трьох родів», і виділяє ораторів, які мали «величну поважність думок і пишність слів», «здатні й готові

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>