витонченіше, ніж маса гострих думок?
  І; Що чарівніше, ніж пишність слів, яка освітлює справу?
  | Що є багатшим за промову, насичену змістом різного роду?
  '; Немає такого предмета, який був би виражений гарно й достой
  \ но і не став би надбанням оратора!..
  Хто на шлях істини настановить полум 'яніше,
  \ Хто негідників викрає нещадніше,
  І Хто прекрасніше уславить благородних?
  ; Хто може з такою силою викривати й нищити пристрасті? Хто ніжніше потішить у скорботі?1
  ^ 3 вимог, які ставить Цицерон до ораторів, видно, що найкращим він вважає оратора всебічно розвиненого і поліфункціонального, у красномовстві якого знання поєднувалися б з мораллю (етосом), обов'язок — із задоволенням від естетичної насолоди: «Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження. Вчити — обов'язок оратора, давати насолоду — честь... справляти ж сильне враження — необхідність».
  Зрозуміло, що стати таким оратором непросто. Необхідні не тільки природні дані, освіта та виховання, а й талант. Однак що таке талант у розумінні Цицерона? На це великий оратор відповідає так: «Талант мені потрібен оброблений, як поле, не один раз зоране, а двічі й тричі, щоб тим ліпшими й більшими були його плоди;
  а обробка таланту — це досвід, це звичка слухати, читати, писати. . .»2. Отже, талант оратора — це велика праця над удосконаленням свого власного мовлення, це постійний пошук чогось нового у сфері риторики, адже яким би майстерним не був оратор, кожна проголошена промова — вже за його плечима і, як би не спиралася на попередню наступна промова, вона мусила мати вже щось своє, нове: в темі чи ідеї, повороті думки, логічних ходах, міркуваннях, аргументах, зустрічних спростуваннях, словесних засобах чи несподіваних фігурах. Тому що «ораторське мистецтво

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>