оми, як проходив Давид, шуміли верби хором жіночим, тужливим [...]. І от — плакуча верба біля млина над урвищем ламає руки, хитає головою, мов журить когось. «А — с!..» І шуміли верби хором жіночим, тужливим (А. Головко); Спустів степ. Скінчився концерт житніх струн, сталевих смичків. Денеде чорніє мережання ріль. Виприсне, тихо стане. Тихо, жовто й сумно... (А. Головко).
  Парцеляцію можна вважати стилістичною трансформацією синтаксичних структур. Це стилістичне явище характерне для художніх текстів авторів, мова яких має виразні ознаки народнорозмовного мовлення. Наприклад: День був насуплений, сірий. Накрапав дощик. Ліниво, байдужна, без надії спинитись. Хотілось щось пережити, сильне й гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя. Виспівать недоспівану пісню, що лежала у грудях, згорнувши крила; Марта ревнувала Антона. Уперто, затаєно, сильно, до всіх і всього (М. Коцюбинський).
  Еліпс
  Еліпс (від гр. еіірвув — пропуск) — риторична фігура, що характеризується відсутністю одного чи обох головних членів речення, але вони легко компенсуються контекстом: На небі сонце —
  серед нив я (М. Коцюбинський); Гей ! На коні! Всі—у путь! (її.. Тичина); За ланом лан...; Село в снігах і стежка ані руш (Л. Костенко); Біля білої вежі чорне дерево. Спи. Ми самотні в безмежжі (Л. Костенко).
  Залежно від того, який головний член речення відсутній і яке розташування наявних членів, еліпси бувають різних видів. Наприклад: Ниви у червні (М. Коцюбинський); У нього очі наче волошки в житі. А над ними зпід драного картузика волосся — білявими, житніми колосками. Це — Пилипко. А ще сорочечка, штанці на ньому із семірки, полатаніполатані. Бо бідняки. І хата ген та за тином розваленим така ж полатана і вбога. А за нею до левади — клаптик городу — курці ступити ніде... (А. Головко).
  Еліпсація належить до явищ

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>