у, своя рука владика, дати по руках, під гарячу руку, їсти очима тощо;
  — різку метафору можна побудувати на протилежному полюсі асоціацій. Ця метафора вражає новизною, несподіваністю і непередбачуваністю асоціативного зв'язку. На перший погляд, такого зв'язку ніби немає. Тільки на фоні дискурсу, добре знаючи текст і підтекст, поміркувавши, повіриш у його істинність:
  Цей став поеісплений, осінній, чорний став,
  як антрацит видінь, як кремінь крику
  вилискує Люципера очима.
  І не спіши вперед,
  бо чагарями спогадів прослалася
  твоя дорога дальня.
  (В.Стус)
  Отаке ти. людське горе, отака ти, чорна хлань, демократіє свободи і свободо німувань.
  (В.Стус)
  Розгорнена метафора містить кілька метафоризованих компонентів і охоплює більший семантичний простір у висловленні:
  Зажурених двоє віч,
  криві терези рамен,
  гербарій дзвінких долонь —
  з ночі.
  Ти десь живеш на призабутім березі
  моїх змілілих пам 'ятей. Блукаєш
  пустелею моїх молодощасть,
  як біла тінь суворої скорботи.
  Наді мною синє віко неба:
  сірочорна шлакова труна геть обшила душу.
  (В.Стус)
  Метафора з часів античної риторики й філософії була і є в центрі уваги вченихлінгвістів, філософів, психологів, бо це один з основних шляхів пізнання реальності й ідеалу шляхом перенесення понять з однієї сфери в іншу: від конкретночуттєвої до абстрактної, від матеріальної до духовної. Метафору можна назвати логікою в образі, настільки точно вона може передати сутність обраного явища, субстанції в образі.
  Метафора є в науці, культурі, освіті. В часи розвитку інформаційних технологій, інтенсивного розвитку реклами, коли вимагається короткий, чіткий, але ємкий та образний вербальний текст, який би швидко запам'ятався, засвоївся і «збудив» свідомість саме на цей, актуалізований предмет, роль метафори у мовному спілкуванні зростає. Визначний філософ

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>