аме так згруповано матеріал, чого хоче досягти автор, де тут причина, а де наслідок.
  Слухач також має бути більше підготовленим до сприймання фабульноінтригуючого тексту, ніж до сюжетного тексту. В сюжетному тексті логіка речей і подій ніби сама веде слухача до мети, а в фабульноінтригуючому слухач повинен уміти «читати» хід подій, їх причини і наслідки, розуміти переходи, бути готовим до несподіваних змін, тримати під контролем розвиток думки, розгадувати таємниці, передбачати зміни у фабулі тексту.
  Перша модель викладу предмета оперує історичним (хронологічним) та сюжетним методами. Матеріал викладається в часовій послідовності та за розвитком сюжетної лінії.
  Друга модель послуговується кількома методами: дедуктивним, індуктивним, аналогійним, стадійним, концентричним.
  Проте ці методи стосуються не тільки викладу предмета розмови, представлення, а й аргументації матеріалу, тому що виклад і аргументація з розвитком риторики все більше проникають одне в
  І одне. Створюються інкорпоративні структури викладу й аргументації, в яких «порція» викладу потребує своєї «порції» аргументації, наприклад такі:
  1. Перша підтема
  1а.виклад
  16. аргументація
  2. Друга підтема
  2а.виклад
  26. аргументація
  3. Третя підтема
  За.виклад
  36. аргументація і т. ін.1.
  
  Дедуктивний метод
  
  Дедуктивний (лат. аесшсііо — виведення) метод полягає у посліВ довному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до Ц часткового. Це метод пошуку того, як спочатку висловленому уза| гальненню знайти конкретні підтвердження. Прикладами застосуван| ня цього методу можуть бути всі визначення частин мови в підручни| ку з української (російської) мови: Іменником називається частина | мови, що називає предмет і відповідає на запитання хто, що.., | прикметником називається...

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>