зувалася з умінням чітко мислити, із знанням предмета мовлення, вмінням зіставити слово з особою, предметом, дією, явищем. Слово має виражати найістотніше в них і цим найістотнішим воно представлене у свідомості мовців. Тому точність мов • лення — це передусім точність слів, точність добору їх.
  2. Обов'язковою умовою досягнення точності мови є увага до стилю і жанру текстів, умов, середовища й колориту спілкування, культурноосвітнього рівня мовців, бо в кожному типові мовного спілкування рівень точності «свій», своя міра мовної правди й неправди, і мовець мусить відчувати цей рівень.
  Точність мови — це відповідність мовного змісту предметноречовій дійсності, реальним особам, системі понять. Точність залежить від вибору слова чи виразу, а також від уміння мовця зіставляти слово і предмет, річ, ознаку, явище, слово і поняття про них.
  При цьому треба враховувати, з яким значенням нині вживається
  це слово, а не вживати його з будьяким із інших значень, які також йому були властиві чи й нині рідко вживаються.
  Поняття «точність» практичної (щоденної) мови не збігається з поняттям точності у науковій, офіційноділовій і художній мовах.
  У науковому та офіційноділовому стилях точність досягається через систему термінів, а в художньому — через систему образних засобів мови.
  Точність передбачає граматичну правильність. Без граматичної правильності важко досягти точності, але граматична правильність не є гарантією точності.
  Ясність мови визначається як її зрозумілість і забезпечується точністю та логічністю. Ясним уявлятиметься усне мовлення адресатові, якщо його мислення встигатиме за мисленням мовця, а ще краще, якщо трохи випереджатиме, тобто буде ефект очікування сподіваного відкриття. Слухач в такій ситуації адекватно «прочитує» те, що чує, здогадується, що послідовно йтиме далі, і часто каже

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>