вати національні особливості і найбільш повно та гармонійно втілити їх у життя5. Нові правові школи змінили акценти та пріоритети у тому, що відноситься до систематики прав та свобод людини, але принципових рішень не принесли. Виняток становить лише те, що пов’язано з так званим прайвесі, тобто подальшого відходу держави від втручання у особисте (приватне) життя людини.
  При відсутності суперечностей у концептуальній побудові прав людини та особи, загальновизнаним є неприйняття державного контролю, який виходить за суворо окреслені межі. Відхиляється також державна опіка над людиною, за якою в умовах тоталітарних режимів пильно стежать, яку підслуховують, дисциплінують, на щось націлюють, попереджають тощо.
  В зарубіжній літературі та міжнародноправових актах існують різні підходи щодо класифікації основних прав і свобод людини та громадянина. Одні автори встановлюють групу соціальноекономічних прав; політичні права та демократичні свободи; рівні права громадян; особисті права і свободи. Інші диференціювали систему прав та демократичних свобод на соціальноекономічні, політичні права та особисті свободи6.
  Треті всі права та свободи розподіляли на чотири групи: 1) соціальноекономічні права і свободи; 2) політичні права і
  свободи; 3) особисті свободи громадян; 4) рівність прав громадян7.
  Пропонувався розподіл прав громадянина: 1) як трудівника; 2) як громадськополітичного діяча; 3) як особи8.
  Заслуговує на увагу система класифікації основних прав людини, запропонована американськими вченими у книзі «Права американців як вони є і якими вони мають бути», що була видана у НьюЙорці під редакцією професора Н. Дорсена. Всі права та свободи розподілені на 5 розділів (груп): 1) права громадян, що складають необхідні умови їх життя; 2) політичні права; 3) права, що забезпечують свободу особи;

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>