аго; користування правом на культуру, освіту — культурна цінність тощо. Зрозуміло, що всі ці блага та цінності тісно пов’язані між собою, їх важко відокремити одне від іншого і уявити у чистому вигляді.
  Права і свободи людини певною мірою позанаціональні і позатериторіальні; як загальнолюдська цінність, незалежна від націй, ідеологій, релігій, вони давно стали об’єктом міжнародноправового регулювання.
  Питання про співвідношення між правами людини та громадянина, як і співвідношення між правами та свободами, багато в чому визначаються Конституцією, яка, зрозуміло, не може вмістити всі права та свободи людини і громадянина, а лише найбільш важливі та суттєві з них.
  Притаманна конституційним правам, свободам та обов’язкам громадян внутрішня єдність та соціальна обумовленість за наявністю різниці у конкретному змісті дає змогу характеризувати їх як систему. Права та свободи людини і громадянина — це забезпечені Конституцією та іншими законами України можливості мати, володіти, користуватися та розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки у межах закону. Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, як вказано у ст. 22, не є вичерпними, вони не можуть бути скасовані. Це означає, що коло прав та свобод людини може бути розширене при прийнятті нових законів, але не допускається звуження їх змісту і обсягу. Це нова і дуже важлива конституційна гарантія.
  Конституція України піднесла права і свободи людини і громадянина на якісно вищий рівень. Всі права людини однаково необхідні для розвитку особистості, а тому будьякі спроби їхнього ранжування с неприпустимим. Такий підхід повністю відповідає сучасній міжнародній практиці.
  У Конституції значно посилені гарантії реалізації та захисту

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>