ться на її користь. У разі скасування вироку суду, як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдяки безпідставним засудженням.
  Суттєвою і принципово новою юридичною гарантією прав та свобод людини є: передбачене ст. 63 Конституції право особи відмовитись давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду.
  
  Конституція закріпила право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56). В цьому зв’язку не викликає сумнівів той факт, що порядок розгляду судами справ даної категорії, який існував до прийняття Конституції України, підлягає переосмисленню. Дещо позитивне в цьому напрямку було вже зроблено у березні 1996 p., коли набрав чинності Закон «Про внесення змін у статті 235, 236 і главу 31А Цивільного процесуального Кодексу України». Він повністю змінив редакцію ст. 31А ЦПК, яка іменується «Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності». З прийняттям цього закону можуть оскаржуватись дії не тільки одноособово вчинені посадовими особами (як це було раніше), а й колегіальні, вчинені колективним суб’єктом — органом управління як таким.
  До них тепер належать органи державної влади та їх посадові особи; органи місцевого самоврядування та їх посадові особи; керівники установ, організацій, підприємств та

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>