Деякі статті Конституції дають пряму вказівку законодавцю про встановлення законом певного порядку реалізації та забезпечення конституційних прав і свобод («умови здійснення цього права визначаються законом», «у встановленому законом порядку», «відповідно до закону» тощо). Це означає, що деталі порядку використання конституційного права та свободи визначаються поточним законодавством і не обов’язково, щоб він у всіх без винятку випадках переглядався.
  Проте законодавець за відсутності додаткової гарантії забезпечення права людини, а також за наявності соціальної потреби може (і навіть зобов’язаний) удосконалити встановлений чинним законодавством порядок реалізації того або іншого конституційного права
  
  чи свободи, може взагалі переглянути його. Підставою для цього є сам зміст Конституції, потреба у наданні їй життєвої сили.
  Наприклад, ст. 41 Конституції надає кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Такий закон був прийнятий ще до нової Конституції України. Він є чинним і донині. Однак законодавець може (за наявності, звичайно, економічної чи соціальної потреби) вдосконалити порядок володіння, користування і розпорядження правом приватної власності, або навіть змінити його.
  Конституцією закріплено право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом термін (ст. 40). Це змінює природу звернень, підвищує їх значення, встановлює і правові гарантії, які мають знайти свою конкретизацію у поточних законодавчих актах. Вдосконалення порядку розгляду та вирішення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>