тересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34).
  Разом з тим слід пам’ятати, що названі права і свободи, зокрема свобода слова, традиційно відносилась до політичних прав і свобод, що було і є надмірною політизацією цієї свободи.
  
  Є, на наш погляд, всі підстави віднести до культурних (духовних) прав та свобод і передбачене Конституцією право на свободу світогляду і віросповідання. Це право за своїм змістом визначається як свобода сповідувати будьяку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Це право нині безпосередньо не виключає його заперечення — право вести атеїстичну пропаганду, висловлювати атеїстичні погляди.
  Здійснення права на свободу світогляду і віросповідання може бути за Конституцією обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
  Разом з тим, як і раніше, церкви і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви.
  Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова, хоча це і не заперечення існування національної релігії.
  Не допускаються як обмеження прав з релігійних мотивів, так і звільнення від обов’язків за цими мотивами. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>