оров’я навколишнє середовище та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50), що є вельми важливим для кожного в Україні.
  Разом з тим кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на їх поширення.
  Право громадян на сприятливе навколишнє середовище є одним із фундаментальних прав людини. Вперше його було закріплено в Декларації Стокгольмської конференції ООН з охорони навколишнього природного середовища (1972 p.), принцип перший якої проголошує: «Люди мають фундаментальне право на вільні, якісні та адекватні умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне та благополучне життя».
  Через 20 років у Декларації ООН з навколишнього середовища та розвитку (1992 p., РіодеЖанейро) у першому принципі було підкреслено: «Люди перебувають у центрі інтересів сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плідне життя у гармонії з природою».
  Вступ України до Ради Європи зобов’язує дотримуватися норм міжнародних договорів, зокрема договору Ради Європи від 29 червня 1987 р. з поправками від 7 лютого 1992 p., де у ст. 1ЗОР розділу XVI підкреслюється значення захисту прав людини в галузі охорони природного середовища.
  Конституції багатьох держав закріпили принцип права людини на життя в якісному навколишньому середовищі. (Слід зазначити, що в різних державах залежно від мовних традицій цей принцип визначається як право на чисте, безпечне, екологічно збалансоване навколишнє серодовище). Україна визначила даний принцип як право екологічно безпечного навколишнього середовища.
  Конституційне право громадян України на екологічно безпечне для життя та здоров’я навколишнє середовище реалізується через інші суб’єктивні права громадян, окремі права на отримання повної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>