на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Гарантуючи це право, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії, реалізує програми професійнотехнічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
  
  Право на працю за Конституцією (ст. 43) включає право на вшаежні. безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу вія визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Нарешті, проголошується право на своєчасне одержання винагороди за працю не нижче від визначеної законом.
  Поряд з цим в Конституції встановлюються певні обмеження хтя окремих видів праці, зокрема забороняється використання примусової праці. При цьому не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Забороняється використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
  В Основному Законі передбачається таке якісно нове соціальне право, як право на страйк. Зокрема, в ст. 44 зазначається, що працюючі мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності гарантування національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей. Страйк — добровільна справа. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
  Поряд з названими правами проголошується і гарантується право на відпочинок тих, хто працює. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>