ання, але також і всі інші володіння особи (будівлі, споруди тощо), чим суттєво збільшила межі дії зазначеної гарантії. Остання, відтепер, значно наблизилась до категорії «недоторканість приватної власності», що утвердилась в багатьох країнах світу.
  Недоторканність житла — це майже абсолютна правова гарантія людини. Проникнення до житла вважається правомірним лише у крайніх випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна, наприклад, за умов пожежі, землетрусу, повені тощо. А також коли проникнення обумовлено безпосереднім переслідуванням осіб, які
  
  підозрюються у вчиненні злочину. В цих випадках допускається проникнення не тільки у те житло, де в небезпечному становищі перебувають люди чи майно, або сховався злочинець, але також і в інші, що розташовані поруч, але проникнення у них обумовлено обставинами рятувальних робіт або ж переслідування злочинця.
  Також, як і своє життя, людина має право будьякими не забороненими законом засобами захищати від протиправних втручань у своє житло та інше володіння (ч. 5 ст. 55). «Мій дім — моя фортеця» — наголошує народна мудрість, чим стверджує стародавню природу цього права.
  Важливу частину життя людини складає сфера її комунікативних зв’язків, спілкування та обміну інформацією. Ця сфера також знаходиться під захистом загального права на свободу та особисту недоторканність, а в тій частині, в якій обмін інформацією здійснюється за допомогою засобів зв’язку, має і спеціальну конституційну гарантію у формі таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31). В умовах постійного розвитку засобів зв’язку ця норма поширюється на будьякі його види, в тому числі на електронну пошту, кореспонденцію, надіслану факсом, тощо. Конституційний обов’язок зберігати зазначену таємницю в рівній мірі мають виконувати як

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>