майна чи з безпосереднім переслідуванням
  
  осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ст. ЗО), тобто коли життєва ситуація вимагає негайних рішучих дій. На відміну від діючої процедури порушення недоторканності житла за санкцією прокурора, судовий порядок обмеження цього права людини є більш демократичним і більш відповідаючим канонам правової держави.
  В цілому основні риси закладеного на майбутнє в Конституції нового порядку затримання підозрюваної у скоєнні злочину особи, її арешту і тримання під вартою, проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи відповідають демократичним принципам побудови відносин між державою та людиною, вони орієнтують розвиток законодавства у напрямку, визначеному нормами міжнародноправових актів, серед яких: ст. 9 і 12 Загальної Декларації прав людини; ст. 9 і 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 5 і 8 Європейської конвенції з прав людини т. ін., але викладення цих конституційних норм потребує на уточнення і удосконалення в процесі відпрацювання механізму взаємовідносин в цій сфері.
  Поряд з тим, що значна частина положень 29 та ЗО статей Конституції мають спрямування на перспективу, основні їх постулати вступили в силу з моменту прийняття Конституції і разом з загальними нормами щодо захисту прав і свобод людини складають вагому основу реалізації права на свободу, особисту недоторканність та недоторканність житла. Щодо останнього, то значення цієї гарантії важко переоцінити.
  Кожна людина значною мірою потребує того, щоб відчувати себе «повним господарем у власному домі», самостійно будувати його «атмосферу», бути впевненим, що забезпечена його автономність та захищеність від стороннього втручання. Конституція заклала широке розуміння в поняття житло людини, включивши в нього не тільки приміщення для проживання,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>