на короткий термін. Але і з цього приводу в даній статті нічого не зазначається.
  У будьякому разі затримання особи чи її арешту органи, що здійснюють вказане обмеження, мають негайно повідомити про це родичів затриманого чи заарештованого (ч. 6 ст. 29). В загальному вигляді це правило діє і сьогодні, але в Конституції воно сформульовано більш чітко і категорично, оскількі для людини, що тримається під вартою, є надзвичайно необхідним постійне підтримання звичних соціальних зв’язків. Це сприяє збереженню її психологічної рівноваги та реалізації права на захист.
  Логічним доповненням до визначеної Конституцією виключної юрисдикції суду щодо застосування арешту і тримання під вартою є встановлення права кожного затриманого на оскарження в суді у будьякий час свого затримання. Зрозуміло, що це правило стосується і тих випадків, коли обмеження здійснено в кримінальнопроцесуальному порядку, і тих — коли в адміністративному.
  Надзвичайно важливим для забезпечення законності арештів та тримання під вартою є надання необхідних гарантій. Так, в Конституції категорично стверджується, що затримана особа має бути негайно звільненою, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. За новим майбутнім порядком також передбачається, що кожному затриманому чи заарештованому невідкладно має бути повідомлено про мотиви затримання чи арешту, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
  За умовами порядку, що закладено в Конституції на майбутнє, проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку має здійснюватися також за вмотивованим рішенням суду, за виключенням обставин, пов’язаних із врятуванням життя людей

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>