ріпленням права на свободу та особисту недоторканність визначається загальний порядок застосування таких заходів, як затримання особи, її арешт і тримання під вартою, включаючи позбавлення волі за вироком суду, тобто форм правомірного обмеження свободи людини з боку держави.
  Слід зазначити, що цей порядок, а також порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи (ст. 30), згідно з п. 13 Перехідних положень передбачено ввести в дію лише через п’ять років після набуття чинності цієї Конституції. Такий підхід обумовлено необхідністю підготовки великого масиву нового законодавства в цій сфері та забезпечення умов його реалізації. Але слід сподіватися, що з прийняттям та введенням в дію нового Кри
  
  мінальнопроцесуального кодексу України та ряду інших важливих законів відкриється можливість дещо раніше перейти до визначеного в Конституції нового порядку арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядку проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи.
  І хоча цей порядок буде введений в дію лише в майбутньому, але вже сьогодні він орієнтує у певному напрямку розвиток відповідного законодавства, він увібрав у себе загальні принципи побудови відносин між державою і особою, він є частиною цілісного конституційного механізму, і тому заслуговує на увагу та має бути у загальних рисах висвітлений у цій праці.
  Насамперед Конституція із зазначеного приводу констатує, що арешт і тримання під вартою надалі, на відміну від нинішнього порядку, має здійснюватись не за санкцією прокурора, а, як прийнято у більшості країн світу — на підставі вмотивованого рішення суду. Це, безперечно, позитивна новела. Судова процедура містить у собі значні гарантії реалізації прав людини, вона дає можливість більш об’єктивно оцінити підстави

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>