рантії і проводяться виключно у присутності осіб тієї ж самої статі та не можуть здійснюватися таким чином, щоб цілеспрямовано принижувати гідність особи або складати небезпеку для її здоров’я (ст. 184, 193, 194 та інші Кримінальнопроцесуального кодексу). При цьому з огляду на специфічність відносин кримінальний закон встановлює досить суворе покарання за застосування насильства або примушування особи давати свідчення при допиті (ст. 175 Кримінального кодексу України).
  Важливе значення має й останнє положення цієї статті, де встановлюється, що кожна людина без її вільної згоди не може буги піддана медичним, науковим чи іншим дослідженням. Можливість примусового використання конкретної людини в якості об’єкту або ж засобу будьякого дослідження суперечить не тільки її праву на життя, свободу та особисту недоторканість, але також і поважному ставленню до такої соціальної цінності, як людська гідність. Це один із відправних постулатів організації життя в умовах демократії, який прямо закріплено в статті 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
  В цілому реалізація права людини на повагу до її гідності забезпечується широким колом різних правових засобів, серед яких адміністративні, кримінальні, цивільноправові та інші вимоги та правила. Закон охороняє людину від проявів хуліганства (ст. 173 Кодексу України про адміністративні порушення та ст. 206 Кримі
  
  нального кодексу), від наклепів та образ (ст. 125, 126 Кримінального кодексу), від посягань на людську гідність, пов’язаних з посяганням на життя та здоров’я (ст. 99—102, 105—107 Кримінального кодексу). В цивільноправовому порядку закон захищає честь, гідність та ділову репутацію людини, встановлює порядок спростування неправдивих відомостей про особу та порядок відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, завданої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>