формації суспільної думки, і з побудовою нової системи захисту суспільства від проявів злочинності, з реорганізацією порядку призначення і відбуття покарання та з іншими змінами в суспільстві.
  
  Таким чином, в демократичному суспільстві ніхто не вправі безпідставно, свавільно порушити чиєсь право на життя. Перекреслити це право може лише сама особа, відверто ступивши на антисуспільний та злочинний в крайніх його проявах шлях.
  Так реалізується право на життя в мирних умовах існування суспільства. За обставин воєнного часу «ціна» життя людини суттєво змінюється, про що також свідчать положення статей глави XI «Військові злочини» Кримінального кодексу.
  Життя людини складається, в тому числі і із її особистого ставлення до себе, і із того, як ставляться до неї інші люди. Воно базується на визнаних в суспільстві моральних постулатах, які в своїй сукупності формують розуміння людської гідності і честі. Це надзвичайно важлива складова частина людського життя, соціальна цінність якої відноситься до рівня першооснов організацій громадського суспільства, що чітко закріплено в ст. З та ст. 21 Конституції.
  Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах — так починається розділ другий Конституції, що, окрім іншого, закріплює одвічну повагу до гідності кожної людини незалежно від соціальних та родинних зв’язків, що її оточують. Така повага є невід’ємною від самої особи, її непорушним правом. Вона тісно пов’язана із здійсненням особою соціально важливих і життєнеобхідних дій, з вступом в різноманітні суспільні відносини. Вона досить часто визначає їх конкретний характер, а інколи виступає в якості найголовнішої умови на шляху досягнення людиною тієї чи іншої мети.
  Не тільки в загальній формі, але також і в конкретній нормі Конституція закріплює право кожної людини на повагу до її гідності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>