ви постійно удосконалювати правоохоронну та судову системи, рішуче вести боротьбу зі злочинністю.
  Сучасна держава має досить широкі можливості захищати життя людини, але не в усіх випадках держава здатна вчасно і ефективно прийти на допомогу конкретній людині. І тому природньо, що не зважаючи на опіку держави, за особою зберігається право активно діяти на користь як особистого захисту, так і захисту життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Кожна людина вправі рішуче протистояти таким нападкам, застосовуючи при цьому будьякі необхідні, адекватні обставинам засоби. Такі дії, якщо вони здійснені в межах дозволеної самооборони або ж за обставин крайньої необхідності, визнаються чинним законодавством правомірними, що закріплено в статтях 15 і 16 Кримінального кодексу України. Слід звернути увагу на те, що захист життя і здоров’я інших людей це не тільки право, але у певних випадках також і обов’язок особи. Не надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, є неприпустимим і карається за законом (ст. 111—113 Кримінального кодексу).
  Закон, всебічно захищаючи людину, водночас допускає в певних випадках можливість правомірного позбавлення її життя. Як встановлено чинним законодавством України та визнано міжнародною практикою не вважається порушенням права людини позбавлення її життя за умов неминучої потреби у застосуванні сили, а саме: при захисті будьякої людини від незаконного насильства; при
  
  здійсненні законного арешту або при запобіганні втечі людини, що законно перебуває під вартою; у діях, законно вчинених з метою придушення бунту або заколоту. Такий підхід, наприклад, закріплено і у ч. 2 ст. 2 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950 p.). Важливо, щоб за цих та інших обставин не було допущено свавілля.
  Прагнучи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>