і серед народів, що перебувають під юрисдикцією України.
  Норми Конституції вимагають від людини і громадянина безумовного виконання тих мінімальних вимог, які властиві, як зазначено у Загальній декларації прав людини, «всім членам людської сім’ї», є основою свободи, справедливості та загального миру і разом з тим суттєво не обмежують його у прояві ініціативи та самостійності. Це означає, що для конституційних обов’язків характерним є їх тісний зв’язок з вимогами міжнародноправових пактів про права людини та з моральноетичними вимогами суспільства і, що важливо — перенесення їх принципів до статей Конституції України.
  Неповнота визначення понять конституційних обов’язків громадянина згаданими вище дослідниками полягає, на нашу думку, саме тому, що вони не враховували норм міжнародних пактів у галузі прав людини.
  Вимоги міжнародноправових актів та загальнолюдської моралі втілюються, звичайно, і в інших нормах права, але в конституційних обов’язках їх «вага» значно більша, ніж в інших правових нормах. Можна навіть стверджувати, що в конституційних нормах ми спостерігаємо змістовні повторення багатьох нормпринципів, закладених у міжнародній Хартії прав людини (насамперед — у Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про економічні, соціальні, культурні, громадянські та політичні права), а в деяких випадках — і пряме їх злиття. Отже, Конституційний принцип формування обов’язків людини та громадянина у порівнянні з нормами галузевого та поточного законодавства найбільш наближений до змісту міжнародноправових пактів про права людини, а також до моральних вимог. Тобто йдеться про узагальнення юридичних обов’язків людини та громадянина, що випливають з міжнародних договорів України, але з позицій правових норм нашого суспільства.
  Конституційний обов’язок — це різновид юридичного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>