оби; 4) права осіб, що підозрюються та звинувачують ся у злочинах, права неповнолітніх тощо; 5) права окремих категорій населення (молоді, жінок, військових, вчителів тощо)9.
  Наближеною до сучасних проблем уявляється класифікація прав людини, зроблена Українським центром прав людини у своєму звіті про стан справ у галузі прав людини в Україні. Діяльність по забезпеченню основних прав і свобод людини в Україні тут охарактеризована за такими напрямками: політичні права і свободи; соціальноекономічні права; міжнаціональні відносини; свобода слова; права дитини; політичні партії та громадські організації10.
  У навчальнометодичній літературі залежно від виду суб’єктів цих можливостей запропоновано розрізняти права людини, права нації, права людства. Основні права людини класифікуються насамперед за сферою суспільних відносин та характером потреб людини або цінностей, що виступають їх об’єктом».
  З урахуванням міжнародноправових актів та стандартів, загальнолюдських вимірів та цінностей побудовано розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», закріплена нова концепція прав людини. Конституція України рішуче відходить від патерналістичного розуміння прав, згідно з якими свої права людина отримує від держави.
  Як це випливає із змісту Конституції України, основні права та свободи людини і громадянина доцільно класифікувати за такими ознаками: громадянські; політичні; економічні; соціальні; культурні права і свободи.
  Це основні конституційні права громадянина. Вони конкретизуються, деталізуються у законодавчих актах, якими встановлюються засоби захисту таких прав. Конституційне право громадянина у той же час є інститутом відповідної галузі права і саме в останній воно знаходить розгорнуту конкретизацію, доповнення, необхідні для повної реалізації основного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-61 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>