оеми, що з них скомпоновано «Кобзар», народжувалися на тернистих дорогах Тарасового життя, писалися то в моторошних казематах, ті безсмертні рядки мережились при світлі білих ночей Півночі і в палаючих закаспійських пустелях, під нещадним сонцем вигнання.
  У «Кобзарі» поет виповів передусім себе, свою особистість, від першого й до останнього рядка книга наповнена індивідуальним чуттям автора.
  і Тут біль і гнів зневоленого бунтаря, його темперамент, щира та беззахис
  | на у своїй відвертості й відкритості його душа. І разом з тим читач знай
  де в цій книзі досвід усезагальний, народний, досвід, воїстину вистражданий поетом на перехрестях життя. Творцем цих нуртуючих пристрастю віршів могла бути лише людина, яка усвідомила своє покликання й повстала супроти феодальнопоміщицького гніту, людина яка дошукувалася найвищих істин буття, осмислювала життя в самому рухові часу, в багатоманітті його виявлення.
  Олесь Гончар
  Подвиг Каменяра
  Слово до 125річчя з дня народження І. Франка
  Світанок життя Івана Франка починався біля маленького вогню закуреної батьківської кузні, а високий життєвий захід цієї людини догоряв у
  променях європейської слави.
  Після Тараса Шевченка в українській літературі не було постаті такого масштабу. Шевченко і Франко — це справді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові.
  Іван Франко народився в серпні 1856 року в сім'ї сільського коваля. Рідне село його, Нагуєвичі, розкидало свої хати по схилах Карпатських гір, це була типова трудова Галичина, яка в ті часи входила до складу
  АвстроУгорської монархії.
  Проте Іван Франко ніколи не був письменником тільки Галичини. Коли
  у вересні 1906 року вчена рада Харківського університету надала йому почесне звання доктора російської словесності, то це було визнання його літературних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №14 * >>>далее>>>