я окупант нашої Батьківщини. Даймо ж йому гідну відповідь нашою єдністю і одностайністю в боротьбі за вільну, незалежну Україну!
  Вітаю учасників П'ятої Сесії. Бажаю успіхів у праці!
  Олександр Довженко *
  Слово до молоді
  Виступ на Другому антифашистському мітингу ; представників українського народу в Саратові у липні 1942р.
  Стою на мітингу серед братів, і великий біль та гнів розпалюють мою душу. Стою лицем на захід, до моєї полоненої матері України.
  Стою скорботний, у тривозі, і перед моїм духовним зором розстилається вся, неначе в огні, Україна.
  Чорна хмара заступила мені небо.
  Розстилаються перед очима зруйновані міста, мій рідний спалений Чернігів, заводи, села і безліч шибениць і смертних ям. І всюди страшні табори смерті. Страшні табори, де многімногі тисячі наших людей умирають невільниками на своїй розторганій землі.
  Гинуть, голі й босі і виснажені таким горем утрат і такими стражданнями, яких не знала ще історія. Умирають од ран, на шибеницях, під кулями, передаючи живим останні свої прощання, прокляття, останні свої заклики до помсти.
  Хочеться мені в цей грізний, надзвичайний час, аби ні одне слово не пропало даром, аби рознесли мої слова таємні радіослухачі з ярів, байраків і партизанських сховищ усім поневоленим, скривдженим, загнаним у рабство.
  Всім, над ким повисла загроза смерті, що приповзла до нас з проклятої Німеччини, як гадиназмія.
  Я стукаю в кожне вікно, в кожні убогі двері, де ждуть нас наші рідні, де надія бореться з розпачем у скорбних серцях, де шкребуться у двері голод, рабство і безславне вимирання.
  Слухайте, товариші! Слухайте, хто ще живий і жити хоче, як людина, хто хоче боротись і бореться за Радянську Україну. Слухайте, хто презирає рабство, як смерть, слухайте, брати мої!
  Хто заблудився, був у лісах, у болотах, в очеретах, чуючи стрільбу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №14 * >>>далее>>>