нти парламентарної форми правління. Серед перших те, що главою держави є монарх, котрий володіє основними прерогативами у сфері виконавчої глади (він формує уряд, котрий як правило, є відповідальним перед ним, здійснює керівництво збройними силами, поліцейськими та іншими правоохоронними органами країни тощо), може призначати членів верхньої палати парламенту, розпускати останній, накладати вето на прийняті парламентом законопроекти. Наявність парламенту, котрий формується частково на основі загальних виборів, його можливість обмежувати повноваження монарха у законодавчій та уряду у виконавчій сферах через інститут парламентської відповідальності вказують на існування в таких державах рис парламентарної форми правління.
  Згадані елементи так чи інакше знайшли своє відображення в формах правління Йорданії, Кувейту, Марокко,
  В Кувейті главою держави є емір. Він же верховний головнокомандувач збройних сил країни, верховний суддя і духовний лідер мусульман Кувейту. Виконавча влада належить емірові та раді міністрів на чолі з прем'єрміністром, якого призначає монарх. За поданням прем'єрміністра емір призначає міністрів з числа депутатів парламенту. Ключові посади в уряді обіймають члени правлячої династії. Законодавча влада належить еміру та однопалатному парламентові Національним зборам у складі 50 депутатів, які обираються на 4 роки шляхом загальних прямих виборів (право голосу мають чоловіки, котрі досягли 30 років) при таємному голосуванні. Парламент відіграє роль переважно консультативного органу
  при емірові1.
  Відповідно до конституції країни 1952 р. главою Йорданського Хашімітського Королівства

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>