ізаму) 1992 р. декларує: "система влади у Королівстві Саудівська Аравія монархічна. Влада належить синам короля засновника Абдель Азіза Ібн Абдель Рахмана АльФейсала Аль Сауда та синам їх синів...". Ст.5 Конституції ("Базового статуту держави" Оману 1996 р. проголошує, що "система правління султанська ("монархічна"). І далі міститься положення, відповідно до якого влада буде успадкована по чоловічій лінії нащадками Турки Ібн Саїда Ібн Султана. Аналогічні положення містяться в конституціях Бахрейну, Катару, котрі проголошують своїх монархів також "недоторканними" персонами.
  На "конституційному" рівні, як правило, закріплюється правове становище монарха, його широкі повноваження, і в першу чергу в сфері виконавчої влади. Наприклад, у Конституції Бахрейну прямо записано, що глава держави реалізує свою владу через міністрів (ст.ст. 33 і 55). У Конституції Катару також підкреслюється, що емір здійснює виконавчу владу за допомогою уряду (ст.18). Глава держави тут має повноваження на призначення та зміщення голови уряду і міністрів, вони є йому підзвітні. До наведеного додамо, що до компетенції монархів цих країн належить прийняття законів, їх ратифікація, повсюдно монарх є верховним головнокомандувачем1. "Конституційні" норми, які надають такій формі правління певний "ореол" легітимності, ще більше підвищують правлячий статус глави держави, посилюють його абсолютну владу.
  3.3. Дуалістична монархія
  Дуалістична монархія, будучи історично перехідною формою державного правління, об'єднує у своєму змісті елементи
  1 Георгіца A3. Конституційне право зарубіжних країн.—С.201
  90
  
  монархії та незначні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>