формою правління за своєю чисельністю суттєвого переважали, то на початку XXI ст., за деякими дани
  85
  
  С.К.Бостан, С.М.Тимченко
  
  ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  
  
  
  ми, таких держав існує 45, тобто біля 1/5 всіх країн світу. Географія її поширення така: в Європі 12 (Андорра, Бельгія, Ватикан, Великобританія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція), в Америці 10 (Канада, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Гренада, СентВісент і Гренадини, СентКітс і Невіс, СентЛюсія, Ямайка), в Австралії та Океанії 6 (Австралія, Нова Зеландія, ПапуаНова Гвінея, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу); в Азії 11 (Бахрейн, Бруней, Йорданія, Малайзія, Непал, Камбоджа, Кувейт, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Таїланд, Японія); в Африці З (Лесото, Свазіленд, Марокко) '.
  Перелічені вище монархії визначені за традиційним критерієм порядком заміщення посади глави держави (наслідування, хоча в деяких з цих країн вони обираються), але, якщо узяти за основу поділ влади, то "справжніх" монархій у сучасному світі стане ще менше. Такими, на нашу думку, мають бути держави, які за рівнем соціальнополітичного розвитку "знаходяться" ще у становокастовому суспільстві, або ж на перехідному до громадянського суспільства етапі. Ключовою ознакою форми їх державного правління є невизнання принципу поділу влади, котре приводить до єдиновладдя глави держави, що етимологічно знаходить своє практичне втілення у змісті самого терміну "монархія".
  Виходячи з цього, дійсною монархією, на нашу думку, слід вважати не державу, глава якої формально наслідує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>