ки, котра вказує на монархічний характер системи влади цієї історичної епохи, полягає у тому, що суб'єкти державного спілкування (населення) усунуті від процесу формування органів верховної влади, а відтак і процесу легітимації політичної влади у державі. Владні інституції формуються одним правителем і відповідальність несуть перед ним.
  Третьою типовою ознакою монархічної форми правління є відсутність юридично закріпленого механізму відповідальності глави держави. Правитель не несе конкретної політичної і юридичної відповідальності за результати свого правління, а за помилки і зловживання в державному керівництві відповідають державні чиновники.
  Четверта її ознака спадковість при передачі влади від одного глави держави до іншого,
  П'ята безстроковість, довічність влади правителя.
  Шосте така форма правління є політичною, за своєю суттю не правовою (точніше неконституційною) системою влади, оскільки її структура і порядок функціонування визначаються монархом, виходячи з власних міркувань політичної доцільності.
  Таким чином, монархія це типова для держави становокастового суспільства структурно інституціональна і функціональна державна система, де верховна влада сконцентрована в руках глави держави, котрий у силу свого особливого політичного статусу (первинність і довічність владних повноважень, безвідповідальність і спадковість) одноосібно править державою.
  Монархія як форма правління держави колишньої епохи, в епоху громадянського суспільства закономірно має піти з історичної арени. Це підтверджує і тенденція її розвитку в останні сто років: якщо на початок минулого століття країни з монархічною

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>