гії форм державного правління", поперше, усунуло б існуючий мовнотермінологічний "грецьколатинський" дисбаланс у цьому питанні, беручи за основу одну мову грецьку, котра є загальновизнаним термінологічним джерелом державознавства, на відміну від латинської, яка вважається мовою права (правознавства).
  Подруге, усувається існуючий дисбаланс між етимологічним змістом цих понять. Монархія влада, яка є похідною від одного суб'єкту, а правління є результатом дії теж одного державного органу монарха; поліархія влада, яка похідна від багатьох суб'єктів (народу), а правління є результатом колективних дій теж багатьох (більше одного) державних органів.
  Потретє, обидва ці терміни за природою відображених в них явищ є юридичними (нейтральними), оскільки безпосередньо пов'язані з державною владою. При старому поділі монархія за змістом політикоправовий термін, республіка ж соціальний.
  І нарешті, використання термінологічної пари: монархія поліархія внесе у науку загальної теорії держави і права пев
  1 Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Антология мировой политической мысли: В 5 т.—Т.2.—С.614.
  81
  
  С. К. Бостан, С. М. Тимченко
  
  ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  
  
  
  ний порядок у понятійний ряд: держава тип держави тип форми держави тип форм державного правління, де термін "республіка", виходячи зі свого етимологічного змісту, у цій понятійнокатегоріальній ієрархії має зайняти більш високу, ніж раніше, сходинку.
  Відносно критеріїв класифікації, нагальною є потреба у створенні комплексного класифікатора форм державного правління як певної сукупності ієрархічно розміщених критеріїв, котрі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>