дицією", що склалася у державознавстві.
  Така традиція дійсно міцно закріпилася в державознавстві. Своїми коренями вона сягає у давнину. Термін "республіка" вперше у понятійний обіг був уведений відомим давньоримським мислителем Цицероном, який, сформулювавши положення "res publica est res populi" (загальна справа є справу народу), сприяв входженню терміну "республіка" до суспільнополітичного лексикону та сприяв його наступному поширенню. З висоти сьогодення видно, що Цицерон під республікою розумів "державу" з відповідним соціальним змістом, а не один з видів (типів) форми державного правління. На користь цього, зокрема, свідчить те, що термін "республіка" він використовував як синонім терміну "держава". Одна з його праць "Про державу" латинською мовою так і називається "De re publica"1. Як додатковий аргумент також можна навести факт відсутності терміну "республіка" серед тих, що використані Цицероном для позначення форм держави: монархія, аристократія і демократія.
  Родоначальником двочленного поділу "основних форм правління" на монархію та республіку вважається відомий італійський мислитель Н.Макіавеллі. "З того часу, як Макіавеллі протиставив республіку пануванню князя, писав Г.Єллінек на рубежі ХІХХХ ст. грецький тричленний поділ на монархію, аристократію і демократію (політію) та їх перекручені форми хоча й не витісняються протиставленням монархії та республіки, але все ж таки пізніше й інші автори під
  1 Див.:Цицерон. О Государстве О законах.М.: Наука, 1Э66.С.20, 183.
  
  впливом Макіавеллі кладуть двочленний поділ в основу вчення про форми держави"1. "Всі держави, які володіли або володіють

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>