ть" вчених до однієї з галузей юридичної науки теорії держави або ж конституційного їжавного) права. Як видно, і теоретики, і констиюналісти знаходяться у всіх цих групах, і це, на наш погляд, свідчить про певну непогодженість отриманого результату з предметом науки, яку даний учений представляє. З метою запобігання такої плутанини є необхідність у розмежуванні пізнавальних підходів: теоретикам доцільно вивчити форму державного правління через призму сутнісних якостей держави на загальнотеоретичному рівні, а конституціоналістам через призму конституційного законодавства та конкретної політикоправової практики особливі й одиничні їх прояви. З позиції теорії держави, форму державного правління, на наш погляд, слід розуміти як спосіб вираження тієї сторони змісту держави, що визначається принципами організації та функціонування системи вищих органів законодавчої і виконавчої влади, порядком їх формування та правовим становищем.
  А з позиції конституційного права як відносно стійку, що одержала своє закріплення в юридичних, як правило, конституційноправових нормах, структурноінституціональну систему влади, зміст якої визначається порядком формування, правовим становищем і принципами взаємовідносин вищих органів законодавчої і виконавчої влади. Іншими словами, форма державного правління, з позиції конституціоналіста це конституційноправовий інститут, який являє собою внутрішньо погоджену систему норм, що регулюють у їх єдності порядок формування, правове становище і принципи взаємовідносин вищих органів законодавчої і виконавчої влади.
  З вищенаведеного витікає, що, досліджуючи форму державного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>