покладеним в основу цієї структурноінституціональної системи влади. Якщо її будова базується на принципі концентрації а не розподілу влади, то кількість взаємозв'язків у системі влада законодавча, влада глави держави і влада уряду мінімальна, оскільки вони "замикаються", як правило, на одному елементі (органі), що, по суті, і править у державі. Якщо за основу узятий принцип деконцентрації влади, тобто розподілу влади, то кількість взаємозв'язків у зазначеному владному трикутнику збільшиться і саме державне правління буде результатом загальної (сукупної) діяльності названих вище органів державної влади.
  Ці взаємозв'язки виявляються:
  а) принципом розподілу (або нерозподілу) влади;
  б) у порядку формування вищих органів законодавчої і
  виконавчої влади;
  б) у розподілі компетенції між ними;
  в) у способах взаємного впливу цих органів через засоби
  контролю і відповідальності один перед іншим.
  Виходячи з викладеного форма державного правління, на нашу думку це структурно інституціональна і функціональна державна система, зміст якої визначається принципами організації та взаємодії вищих органів законодавчої і виконавчої влади, порядком їх формування та правовим становищем.
  Ця "матеріальна" модель, у свою чергу, може стати джерелом різних дефініцій, вироблених представниками різних наукових галузей державознавства під своїм "гносеологічним" кутом зору. У юридичній науці, наприклад, можна виділити кілька теоретичних рівнів сприйняття досліджуваного явища,
  70
  
  ио, деякою мірою, знайшло відображення у наведеному грулнні дефініцій. Вказуючи на їх авторів, ми не випадково актували увагу на "належність"

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>